Ви, можливо, чули багато проектів, які стверджують, що використання IPFS або Arweave забезпечує децентралізацію, але чесно кажучи, такі твердження мають багато вразливих місць.

Яка реальна ситуація? Вузли IPFS можуть будь-коли зупинитися, і ваші файли зникнуть; хоча Arweave позиціонується як постійне сховище, вартість завантаження дуже висока і не підходить для частих оновлень; і найболючіше — більшість проектів для зручності знову покладаються на централізовані шлюзи типу Pinata для доступу — якщо ці сервіси зламаються, фронтенд одразу стане недоступним. Це називається децентралізацією? Це лише централізація у новій оболонці.

Щоб справді забезпечити децентралізоване зберігання, на мою думку, потрібно три умови: висока доступність, низька вартість, можливість верифікації на ланцюгу. На даний момент у екосистемі Sui таких варіантів небагато, що одночасно відповідають цим трьом вимогам.

Наприклад, система кодування Red Stuff може автоматично відновлювати дані за екстремальних збоїв; FROST для мікроплатежів підтримує оплату за КБ, що є справжньою потребою для високочастотних сценаріїв взаємодії; ще важливіше — кожен файл у мережі Sui є окремим об’єктом, і смарт-контракти можуть безпосередньо перевіряти його цілісність, обходячи третіх сторін. Користувачі Flatlander можуть безперешкодно переглядати 4K відео NFT, тому що дані зберігаються цією системою і перевіряються через хеші на ланцюгу. Це не просто візуальна децентралізація, а математична гарантія.

З точки зору розробника, вибір сховища — це, по суті, вибір довіри. Якщо ви кажете користувачам, що «ваші активи — це ваші», потрібно гарантувати, що навіть остання картинка ніколи не зникне з нічого. Не піддавайтеся ілюзіям «псевдодецентралізації», справжній Web3 має бути надійним з першого рядка коду, з першими даними. Саме так має виглядати блокчейн.