Я відчинив двері і побачив незнайомого чоловіка середнього віку, який стояв біля дверей. Він був одягнутий в дбайливий костюм, виглядав дуже елегантно.
"Прошу вас, ви ...", я з питанням удуму запитав. "Я - Чжао Тяньчэнь", - сказал он с улыбкой, - "я человек, который перевел вам 15 миллионов юаней". Я вражено роззирнув рота, не знаю, що відповісти. Чжао Тянчен виявивши, пояснив: — Містере Чжоу, я знаю, ви зараз дуже збентежені. Насправді, я старий друг вашого батька. Я запросив Жао Тяньчэн йти всередину та сісти, і налл я йому склянку води. Він повільно почав говорити: — Твій батько колишній допоміг мені велику послугу, врятував моє життя. Тоді у мене нічого не було, і я міг лише виразити подяку на паперовому борговому зобов'язанні. Протягом цих років я постійно шукав нагоди віддячити, але твій батько помер рано, і я так і не знайшов такої нагоди. Я стояв з відкритим ротом, як неочікувано все вийшло. Чжао Тяньчен продовжив: "Я дізнався нещодавно, що ваша компанія має проблеми, і подумав, що настав час віддати борг за вашого батька. 15 мільйонів - це мій борг за вашого батька, і я сподіваюся, що допоможу вам пережити ці труднощі." Я так вражений, що не можу висловити словами, сльози самі пливуть. Чжао Тянчень поклав руку на моє плече і сказав: "Твій батько був чудовою людиною, і я вірю, що ти так само не підведеш. Добре керуй своєю компанією, не підведи його очікувань." Після від'їзду Чжао Тяньченя я сиділа на дивані з заплутаними думками. Різноманітні почуття радості, вдячності та вини перепліталися в моїй голові. Я згадала маленьку Мей і раптом відчула велику провину. Якби ми знали про ці гроші раніше, то, можливо, не розлучилися б? Я набрався сміливості і подзвонив Маленькій Мей на телефон. Телефон мовчав довго, в кінці засмучений голос Маленької Мей: "Міньюань, я...я насправді все це час чекала твого дзвінка." Я глибоко вдихаю і кажу: "Сяомей, у мене є хороша новина для тебе. У нас... У нас є шанс знову почати." Телефон знову потонув у мовчанні, а потім я почув, як Сяомей легенько каже: 'Добре, давай зустрінемося і поговоримо'. Повісив трубку, я стояв біля вікна і дивився на місто за вікном. Сонце світило яскраво, листя легко колихалося на вітрі. Я знаю, що життя схоже на американські гірки, воно має свої висходи та падіння. Але якщо ми не втрачаємо надію, завжди настане день, коли все стане на своє місце. Я усміхнувся і з нетерпінням чекаю моменту зустрічі з Сяомей. Незалежно від результату, ми обоє дали одне одному, а також цій відносині, шанс на новий початок. Можливо, це і є ще одна несподіванка, яку життя приготувало для мене.
Переглянути оригінал
Контент має виключно довідковий характер і не є запрошенням до участі або пропозицією. Інвестиційні, податкові чи юридичні консультації не надаються. Перегляньте Відмову від відповідальності , щоб дізнатися більше про ризики.
Я відчинив двері і побачив незнайомого чоловіка середнього віку, який стояв біля дверей. Він був одягнутий в дбайливий костюм, виглядав дуже елегантно.
"Прошу вас, ви ...", я з питанням удуму запитав.
"Я - Чжао Тяньчэнь", - сказал он с улыбкой, - "я человек, который перевел вам 15 миллионов юаней".
Я вражено роззирнув рота, не знаю, що відповісти. Чжао Тянчен виявивши, пояснив: — Містере Чжоу, я знаю, ви зараз дуже збентежені. Насправді, я старий друг вашого батька.
Я запросив Жао Тяньчэн йти всередину та сісти, і налл я йому склянку води. Він повільно почав говорити: — Твій батько колишній допоміг мені велику послугу, врятував моє життя. Тоді у мене нічого не було, і я міг лише виразити подяку на паперовому борговому зобов'язанні. Протягом цих років я постійно шукав нагоди віддячити, але твій батько помер рано, і я так і не знайшов такої нагоди.
Я стояв з відкритим ротом, як неочікувано все вийшло. Чжао Тяньчен продовжив: "Я дізнався нещодавно, що ваша компанія має проблеми, і подумав, що настав час віддати борг за вашого батька. 15 мільйонів - це мій борг за вашого батька, і я сподіваюся, що допоможу вам пережити ці труднощі."
Я так вражений, що не можу висловити словами, сльози самі пливуть. Чжао Тянчень поклав руку на моє плече і сказав: "Твій батько був чудовою людиною, і я вірю, що ти так само не підведеш. Добре керуй своєю компанією, не підведи його очікувань."
Після від'їзду Чжао Тяньченя я сиділа на дивані з заплутаними думками. Різноманітні почуття радості, вдячності та вини перепліталися в моїй голові. Я згадала маленьку Мей і раптом відчула велику провину. Якби ми знали про ці гроші раніше, то, можливо, не розлучилися б?
Я набрався сміливості і подзвонив Маленькій Мей на телефон. Телефон мовчав довго, в кінці засмучений голос Маленької Мей: "Міньюань, я...я насправді все це час чекала твого дзвінка."
Я глибоко вдихаю і кажу: "Сяомей, у мене є хороша новина для тебе. У нас... У нас є шанс знову почати."
Телефон знову потонув у мовчанні, а потім я почув, як Сяомей легенько каже: 'Добре, давай зустрінемося і поговоримо'.
Повісив трубку, я стояв біля вікна і дивився на місто за вікном. Сонце світило яскраво, листя легко колихалося на вітрі. Я знаю, що життя схоже на американські гірки, воно має свої висходи та падіння. Але якщо ми не втрачаємо надію, завжди настане день, коли все стане на своє місце.
Я усміхнувся і з нетерпінням чекаю моменту зустрічі з Сяомей. Незалежно від результату, ми обоє дали одне одному, а також цій відносині, шанс на новий початок. Можливо, це і є ще одна несподіванка, яку життя приготувало для мене.