Базові алгоритми та соціальна стабільність: різдвяне розмірковування про еволюцію принципів та їх ігрову логіку

Написано: Ray Dalio

Переклад: Bruce

Щасливого Різдва, шановні (навіть якщо ви не є християнами)!

Вчора випав на святкування Різдва. Насолоджуючись сімейним часом у трьох поколіннях, я не міг не задуматися про кілька важливих питань. Ці роздуми зосереджені на: важливості принципів як ключового активу, визначенні позитивних та негативних зовнішніх ефектів (добро і зло), а також про «падіння у пекло» через втрату соціального капіталу.

1. Принципи: найважливіший нематеріальний актив

На мою думку, найважливішим активом у житті є набір відмінних «принципів», оскільки вони формують базовий алгоритм (Underlying Algorithms) для прийняття рішень індивідуумом. Принципи визначають нашу функцію корисності (Utility Function) та шляхи її реалізації. Найголовніші принципи стосуються нашого системи цінностей і навіть визначають наші переваги у крайніх ситуаціях (тобто віру, за яку готові боротися до смерті).

З цієї причини я провів наступний аудит і роздуми:

Які наші існуючі кодекси поведінки сумісні з християнськими та іншими релігійними вченнями?

Чи маємо ми спільний договірний набір принципів, чи можемо потрапити у «змагання нульової суми» через конфлікт принципів?

Які універсальні принципи можна вважати суспільними благами (Public Goods), якими поділяється все людство?

Де знаходяться джерела (Source) цих принципів?

Як вони еволюціонували з часом (Path Evolution)?

З історичної точки зору, з моменту формування людського суспільства, різні регіони розвивали свої принципи та релігії у закритих умовах. Хоча географічні умови різняться, основні потреби (Demand) всіх суспільств дуже схожі: потрібна неформальна система обмежень для індивідуальної поведінки (Informal Institutions), щоб знизити транзакційні витрати (Transaction Costs) і досягти соціальної координації. Ці норми закодовані у «священних текстах». Іншими словами, походження релігії — це механізм стимулювання управління суспільством, що спрямовує поведінку індивідуумів до колективної оптимізації.

Більшість релігій: незалежно від того, чи вони мають трансцендентну віру, чи зосереджені на земних етичних нормах, — є гібридними договорами, що складаються з двох частин:

Керівництво з управління суспільством: правила для підвищення загального добробуту;

Надприродні припущення (Superstitions): вірування, що виходять за межі логіки та емпіричних доказів.

Якщо ці надприродні припущення (наприклад, діви народжують дітей, воскресіння з мертвих) інтерпретувати буквально, їм часто бракує емпіричної підтримки. Але якщо розглядати їх як метафори (Metaphors), вони демонструють свою крос-культурну конгруентність. У порівнянні з цим, принципи «соціальної співпраці» у великих релігіях — дивовижно схожі. Якщо зосередитися лише на формальностях і ігнорувати ці ключові мотиваційні норми, релігійні свята перетворюються на беззмістовні споживчі символи.

Хоча я не є віруючим через відсутність віри у надприродні сили (я не схильний приймати неперевірені апріорні припущення), я ціную еволюційний розум у релігіях. Наприклад, «Люби ближнього як себе» і «Карма» у теорії ігор фактично відображають ідею взаємної альтруїстичної поведінки (Reciprocal Altruism).

З точки зору механізмного дизайну (Mechanism Design), коли індивідууми в межах взаємодії застосовують стратегію «даю більше, ніж беру», це створює високий додатковий ціннісний ефект (Value-added): витрати допомагача зазвичай значно менші за додатковий виграш отримувача. Це позитивне зовнішнє ефект (positive externality) породжує «виграш-виграш» (win-win) відносини, що значно підвищує загальний добробут і виробництво в суспільстві.

Для мене «духовність (Spirituality)» — це усвідомлення того, що я є частиною цілісної системи і прагнення до системної оптимізації (System Optimization), а не до локальної (часткової) — тобто до поведінки, що йде на шкоду цілій системі (екстремальне егоїзм). Це не лише моральна вимога, а й ефективна логіка функціонування. На жаль, ця спільна цінність добра і зла у сучасному суспільстві зазнає серйозного зниження довіри.

Звісно, я не пропагую абсолютний мир. У випадках невід’ємних конфліктів за виживання, боротьба є необхідним зовнішнім обмеженням. Але я пропоную дотримуватися принципу: не витрачати даремно ресурси на надприродні припущення або дрібниці (Deadweight Loss), і водночас чітко визначати базові межі позитивних і негативних зовнішніх ефектів (добро і зло).

2. Визначення добра і зла та моральний аспект людського капіталу

Що таке добро і зло?

У сучасному контексті люди часто неправильно зводять «добро і зло» до «зміни особистої вигоди». З економічної точки зору, «добро» — це поведінка, що максимізує загальну суспільну корисність (позитивний зовнішній ефект), а «зло» — поведінка, що шкодить системі (негативний зовнішній ефект).

Оцінка характеру — це логічне продовження. Хороший характер (Good Character) — це психологічна якість, здатна забезпечити обіцянки і реалізацію колективних інтересів; поганий — через слабкість або відхилення шкодить суспільству.

Я твердо переконаний, що існує поведінковий патерн, що може приносити Парадо (Pareto) покращення для індивідуума і суспільства одночасно. Хоча релігійні системи різняться, цінності «мужності», «чесності», «стриманості» — це глобальні цінності, що підтримують складну соціальну функцію.

3. Сучасний «спусковий» стан суспільства

Я вважаю, що ми перебуваємо у метафоричному «пекельному процесі». Це означає, що більшість людей втратили опору на спільне розуміння добра і зла, і ця втрата призводить до дуже високих цін (Hellacious Price).

Конкретніше, наші суспільні договори руйнуються. Теперішні домінуючі принципи зводяться до максимізації особистих інтересів: абсолютне пограбування грошей і влади. Така зміна цінностей проявляється у культурних продуктах: ми позбавлені моральних зразків для наслідування.

Коли погані вчинки маскуються під успіх, а діти виростають у середовищі без правильних «моделей стимулювання», наслідки катастрофічні. Наркоманія, насильство, самогубства і зростання розриву між багатими і бідними — це симптоми і причини руйнування суспільних принципів.

Іронія в тому, що багато віруючих у минулому зрадили ідею співпраці через боротьбу за надприродне пояснення або особисті інтереси. Через цю моральну небезпеку (Moral Hazard) вони відмовилися від корисних соціальних норм, що спричинило вакуум у системі.

Підсумок

Хоча технології і виробництво зросли експоненційно, я вважаю, що технології — це лише важелі, які можуть як підвищити, так і зруйнувати добробут. Історія показує, що технологічні інновації не усунули конфліктів.

Хороша новина (The good news) полягає в тому, що наші сучасні інструменти дуже потужні, і якщо ми зможемо побудувати здорову систему «правил взаємної вигоди» (Rulebook), то зможемо подолати всі системні кризи.